Рівень базової фінансової грамотності в Україні залишається помірним. Лише третина українців можуть правильно визначити річну ставку за кредитом, якщо їм названа місячна. Відносна більшість схильні витрачати залишкові кошти або зберігати їх у готівці чи на рахунку, уникаючи інвестицій. Обізнаність обмежується переважно знанням курсу валют – інші фінансові теми залишаються малозрозумілими. Такі результати опитування Info Sapiens, проведеного у червні 2025 року на замовлення ГО «Український Жіночий Конгрес» та Ощадбанку.
За даними дослідження, найкращі результати показують люди віком 30-39 років, натомість пенсіонери демонструють найнижчий рівень навичок фінансової поведінки. Мешканці великих міст мають вищий рівень фінансової грамотності, ніж сільські жителі. Гендерний розрив також залишається суттєвим: 37% чоловіків проти приблизно 25% жінок правильно розраховують ставку.
За словами Дмитра Савчука, директора Info Sapiens, «рівень фінансової грамотності відображає не лише базові знання, а й практичний доступ до фінансових ресурсів. Особливо помітні гендерні та регіональні нерівності: жінки мають менший досвід управління коштами, що формує замкнене коло обмежених можливостей, а мешканці сільських територій і східних областей поступаються у фінансовій обізнаності міським жителям, будучи менш забезпеченими».
Інвестиційна активність українців теж обмежена: 41% готові вкладати залишки коштів у депозити чи інші фінансові інструменти. Втім, коли ми попросили уявити отримання значної суми, частка тих, хто розглянув би інвестиції зросла до 61%. Найбільш схильні до інвестицій жителі Заходу та великих міст, найменш – мешканці сіл і східних областей. Жінки частіше віддають перевагу нерухомості, чоловіки – розвитку бізнесу.
Водночас лише половина населення у випадку нагальної потреби в позиці звернулися б до банку, а кожен одинадцятий готовий позичати гроші у небанківських організацій або незнайомців, що збільшує ризики потрапляння у боргову залежність. Головні причини уникнення банківських кредитів – недовіра, складність умов, високі відсотки (що знову ж таки відображає низький рівень обізнаності, адже на короткий термін можна отримати позики взагалі без відсотків) та бюрократія.
Рівень знань про наповнення місцевих бюджетів серед українців також недостатній: 69% опитаних розуміють, що основні надходження формують місцеві податки та збори, але серед молоді, сільських мешканців та жителів Сходу спостерігається більша плутанина в цьому питанні.
Попит на фінансову освіту високий – 53% жінок і 44% чоловіків висловили зацікавленість у безкоштовних курсах. Ймовірно особливості регіонального доступу до інтернету впливають на бажану форму навчання: онлайн-перевага помітна загалом, проте жителі Півдня і Сходу частіше обирають офлайн-заняття. Найпопулярніші теми – відкриття власного бізнесу, грантові програми, заощадження та інвестиції, бюджет громади.
Дослідження також виявило гендерні розбіжності у фінансових відносинах усередині домогосподарств: 37% жінок і 27% чоловіків іноді просять гроші у партнера, причому понад чверть опитаних визнають такі запити образливими.
«Ці дані показують, що рівень фінансової грамотності залишається обмеженим, але водночас існує чіткий запит на зміни, особливо з боку жінок і молоді. Це можливість для держави, бізнесу й громадських ініціатив розвивати навчальні програми, адаптовані до потреб різних груп населення», — підсумовує Дмитро Савчук.
Про дослідження
Опитування проведено в період з 18 по 25 червня 2025 року. Метод збору даних – CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера) на основі випадкової вибірки мобільних номерів. Вибірка (1000 респондентів) репрезентативна населенню України віком 16+ за статтю, віком, регіоном, розміром населеного пункту проживання до повномасштабного вторгнення відповідно до останніх наявних даних Державної служби статистики України на 01.01.2022. Теоретична похибка вибірки не перевищує 3,1% з вірогідністю 0.95%. Опитування не проводилось на тимчасово окупованих територіях АР Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей та інших, що перебувають під окупацією, а також територіях, де відсутній український мобільний зв’язок.