34 L.Ukrainki Blvd., 2nd entrance, 6th floor
Kyiv, Ukraine, 01133

ГО «Детектор медіа» опублікувала звіт за результатами дослідження «Індекс медіаграмотності українців» на основі даних кількісного дослідження, здійсненого дослідницькою агенцією Info Sapiens наприкінці грудня 2020 року – початку січня 2021 року.

Роль медіа в суспільстві

На думку майже двох третин українців (63%), головна місія ЗМІ полягає в інформуванні громадян про суспільно значущі події. Медіа мають також освічувати, надавати корисну інформацію і транслювати певні цінності, важливі для суспільства та держави (відповідно по 39%). Кожен третій (32%) вважає, що ЗМІ мають бути платформою для діалогу між державою та суспільством. 28% вважають, що медіа покликані розважати аудиторію, а для чверті (25%) ЗМІ є інституцією для критики і контролю влади. 16% бачать у медіа майданчик для дискусій між пересічними людьми.

Фактично рівні частки українців вважають, що медіа ніяк на них не впливають (25%) або впливають суттєво — змінюють життєві цінності та інтереси (24%). Найбільша частка опитаних (36%) визнає, що ЗМІ впливають на їхні оцінки суспільно-політичної ситуації; кожен третій (33%) констатує зміну емоційного стану після знайомства з певним контентом; 31% вважає, що медіа формують «порядок денний», привертаючи увагу до певних подій. Медіа також впливають на ставлення до публічних персон (27%), політичний вибір (24%), вибір товарів та послуг (19%).

Уявлення про роботу медіаіндустрії та сприйняття українського медіапростору

На думку аудиторії, основні критерії відбору подій, про які інформують ЗМІ це:

  • •  актуальність (39%);
  • •  зацікавленість власників ЗМІ у їх висвітленні (33%);
  • •  суспільна значущість (32%);
  • •  сенсаційність (29%);
  • •  присутність відомих персон: політиків, зірок та інших (29%).

Двоє з трьох українців (67%) вважають, що медіа працюють в інтересах їхніх власників, а не держави (8%) чи суспільства (8%). Аудиторія добре поінформована (88%) про те, що більшість українських ЗМІ належать приватним власникам. 4% вважають, що медіа контролює держава, а 2% — народ України. Лише для третини українців (34%) важливо/ скоріше важливо знати, хто є власником медіа, 59% не цікавить така інформація. Найбільша частка українців поінформована про власників таких телеканалів як: 5 канал (63%), «1+1» (58%), «Україна» (45%) та «Рада» (44%). Не більше чверті аудиторії знає, хто контролює «Інтер» (18%), «112» (24%), Прямий (23%), СТБ (18%), NewsOne (23%), ICTV (18%) та ZIK (19%). Лише 21% знає, що «UA:Перший» — це канал суспільного телебачення.

Обізнаність у питаннях регулювання медіасередовища та ставлення до суспільного мовлення

Менше третини українців (28%) знають, що діяльність медіа регулюється з боку держави. Більшість вважає, що на контент ЗМІ головним чином впливають їхні власники (71%). Кожен четвертий (25%) припускає, що на характер повідомлень впливає ринкова конкуренція, а 9% вважають, що діяльність медіа регулюють самі журналісти.

Кожен другий (52%) вважає, що в Україні офіційно немає цензури медіа з боку держави, але 38% із них переконані, що фактично вона існує, а 16%, що цензури немає ані офіційно, ані фактично. На думку третини опитаних (33%), цензура в державі існує офіційно, при цьому 19% вважають, що ЗМІ цензоруються офіційно і фактично, а 14% — що лише офіційно, а фактично зміст повідомлень ніхто не контролює. 14% не знають, чи є в Україні цензура, чи ні.

Дві третини української аудиторії (68%) підкреслюють важливість існування суспільних ЗМІ, адже вони працюють в інтересах усього суспільства, а не власника (32%); висвітлюють теми, які не цікавлять комерційні ЗМІ, — суспільні проблеми, культуру, науку (19%); крім того суспільні медіа не зацікавлені в маніпуляціях (17%). Чверть (24%) не зацікавлені в розвитку суспільного мовлення, адже, на їхню думку, медіа не може бути незалежним (19%), та суспільні ЗМІ програють комерційним у якості та професійності (5%).

Лише третина аудиторії (35%) знає, що в Україні є суспільні ЗМІ; 31% — упевнені, що їх нема, а 35% не змогли однозначно відповісти на це питання. Серед тих, хто поінформований про існування суспільного мовлення в Україні (34% від усієї аудиторії), серед суспільних телеканалів найчастіше згадується «UA: Перший» (73%). «UA: Культуру» назвали 41%.

Медіаспоживання: джерела та частота отримання інформації суспільно-політичної тематики

Національні розважальні телеканали (СТБ, «1+1», «Інтер», «Україна» тощо) є лідерами серед джерел інформації про суспільно-політичне життя: до них звертається 57% української аудиторії. Кожен другий (50%) користується соціальними мережами; спілкування з друзями та членами родини назвали відповідно 37% і 31%. Національні новинні телеканали дивляться 28%, а інформаційні інтернет-ресурси – 24%. До месенджерів звертається 19% аудиторії; суспільні національні або регіональні канали використовують 12%.

Найбільша частка українців (38%) знайомиться з новинами протягом дня від 30 хв. до однієї години; 27% — до 30 хв.; 21% — від однієї години до двох; і 11% - більше двох годин.

До більшості медіа українці ставляться підозріло — довіряють лише частково (від 67% до 74%). Найбільшою довірою користуються месенджери (24%), радіо (23%) та друковані ЗМІ (11%). Максимальний рівень недовіри викликає контент телебачення (10% довіряють / 18% не довіряють).

Користування інтернетом та цифрова компетентність

Лише 15% українців не користується інтернетом. 71% є інтенсивними користувачами мережі — звертаються до інтернету щодня або майже щодня; 11% — 2–5 разів на тиждень; 3% — один раз на тиждень або рідше.

Серед пристроїв для доступу в інтернет лідером є смартфон — 81% користувачів користуються ним найчастіше. На другій позиції з великим відривом ноутбук та стаціонарний комп'ютер (по 7%). 3% найчастіше користуються планшетом і 2% — смарт-ТБ.

Серед основних мотивів користування інтернетом: пошук необхідної інформації (74%); знайомство з новинами (61%), спілкування в соцмережах та месенджерах (60%) та перегляд відеоконтенту (56%). Лише 16% є проактивними користувачами інтернету: створюють і розміщують власний контент (публікації, фото-, відео-, аудіофайли) (15%) або створюють власні сторінки, канали, сайти із професійною, комерційною або репутаційною метою (7%).

Медіаграмотність: довіра до медіа та чутливість до спотвореного контексту

Дезінформація

Проблема дезінформації актуальна для 57% української аудиторії; 28% вважають її неактуальною; 6% вперше чують про неправдиві новини, а 9% не змогли визначитися. Найбільша частка аудиторії (32%) визначає достовірність новини інтуїтивно; 28% — шукають посилання на джерело інформації; для 26% важливим маркером є представленість у матеріалі різних точок зору або наявність фото/відео, яке підтверджує інформацію. Кожен четвертий (25%) схильний довіряти новині, якщо вона не суперечить його уявленнями та схожа на правду. Для 23% критерієм достовірності новини є довіра до видання, в якому вона розміщена, а для 21% — добра репутація автора або популярність автора (14%). 11% довіряють майже всім повідомленням, поки не побачать спростування. 42% українців ніколи не перевіряють інформацію на достовірність; 31% — не так перевіряють, як шукають повнішу деталізовану інформацію; перевіряє медіаконтент лише чверть аудиторії (24%).

Маніпуляція

Проблема маніпуляції в ЗМІ актуальна для 57% української аудиторії; 25% вважають її неактуальною; 8% вперше чують про маніпулятивні повідомлення, а 10% не змогли визначитися. 27% аудиторії визначають маніпулятивне повідомлення інтуїтивно; 31% підозрюють маніпуляцію, коли в матеріалі висвітлено лише один бік події; для 26% важливим маркером є неповна або неточна інформація. Майже кожен четвертий (23%) схильний не довіряти новині, якщо в ній замало аргументів, багато кліше, ярликів, стереотипних суджень; у 21% надмірна емоційність та відсутність посилань на джерело викличуть підозру в бажанні авторів зманіпулювати свідомістю аудиторії. Рідше називалися такі ознаки маніпулятивних матеріалів, як емоційна маніпуляція, залякування (17%), невідомі або упереджені експерти (13%), викривлення цифр та даних соціологічних досліджень (12%), презентація фактів разом із оцінками (12%) та цитати, висмикнуті з контексту (12%).

Замовні матеріали

Проблема замовних матеріалів у ЗМІ актуальна для 55% української аудиторії; 23% вважають її неактуальною; 9% уперше чують про джинсу, а 13% не змогли визначитися. 35% аудиторії визначають замовний матеріал інтуїтивно; 38% підозрюють джинсу, коли в матеріалі висвітлено лише позитивні чи негативні аспекти персони, групи або товару; для 29% важливим маркером є той факт, що матеріал може сприяти впізнаваності персони, організації чи товару. Опитані також звертають увагу на наявність оцінок (позитивних або негативних) та коментарі упереджених або невідомих експертів (по 22%). Аудиторія підозрює замовний матеріал, коли ідентичні повідомлення з'являються в інших ЗМІ (19%) та коли матеріал інформує про протокольні заходи чиновників, державних діячів, які не мають суспільної значущості (14%).

Рівень медіаграмотності

Оцінювали індекс медіа грамотності за шкалою від 0 до 10, де 1 – це найнижчий рівень, 10 – найвищий, 5 – середній показник. За цією шкалою, медіаграмотність 15% українців є низькою, у третини (33%) — нижча за середню, 44% аудиторії характеризує вищий за середній рівень медіаграмотності і 8% — високий.

Рівень медіаграмотності залежить від статі, віку та рівня освіти. Частка чоловіків із високим рівнем медіаграмотності вдвічі більша, ніж серед жінок (11% vs 6%). Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності у молоді 18–25 років (за рахунок цифрової компетентності ) й низький серед старшої вікової групи 56–65.

Чим нижче освітній статус, тим нижчим є й рівень медіаграмотності. Так, серед опитаних із загальною середньою освітою частка осіб із показником низьким та нижчим за середній складає 63%, а серед тих, хто має повну/ неповну вищу освіту, — лише 30%.

Спостерігається залежність між типом населеного пункту та рівнем медіаграмотності: найнижчий рівень у мешканців сіл, найвищий — у містах із кількістю населення понад 500 тис. Щодо регіональних розбіжностей, то найбільш високий рівень медіаграмотності в північному регіоні, а найнижчий — на півдні. Частки осіб із нижчим за середній і низьким показниками, відповідно, 41% і 58%.

Найбільші відмінності в рівні медіаграмотності між особами з різним матеріальним статусом. Очевидно, що чим вищим є рівень добробуту, тим вищою буде й медіаграмотність. Серед категорії, яким грошей вистачає лише на їжу, 72% мають низьке та нижче за середнє значення показника. Тимчасом як серед опитаних, яким вистачає на все і які заощаджують кошти, ця частка становить лише 33%.

Посилання на завантаження звіту

Thematic directions

Popular publications

We will be glad to answer all your questions.

Contact us