Social and political research

Такими є результати Першого^[1] загальнонаціональне дослідження рівня злочинності в Україні та громадської думки щодо правопорушень, діяльності правоохоронних органів і системи правосуддя, проведене Info Sapiens за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» на запит Офісу Генерального прокурора.

Оскільки офіційна статистика зареєстрованих проваджень не відображає значної частини фактично скоєних (латентних) злочинів, ефективна кримінальна політика повинна грунтуватись також на результатах опитувань. Проведення національних опитувань щодо рівня злочинності та довіри до органів кримінальної юстиції є регулярною практикою в країнах Європейського Союзу, Великій Британії, США та багатьох інших країнах.

Унікальність даного дослідження полягає не тільки в загальнонаціональному масштабі, але і в обсязі вибірки, що дозволяє аналіз у розрізі областей. Так загалом було опитано 14347 респондентів від 16 років і старше – приблизно по 600 інтерв’ю в 22 областях та м. Києві, що забезпечує граничну теоретичну похибку в 4% для кожної адміністративної одиниці та в 0,8% для підконтрольної території України в цілому. Опитування проводилось в березні-травні 2025 року. У період з вересня 2025 по жовтень 2025 року було проведено шість фокус-групових досліджень у шести регіонах держави.

1. ЗАГАЛЬНЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗЛОЧИННОСТІ ТА РЕАГУВАННЯ НА НЕЇ

В дослідженні було застосоване міжнародне формулювання для визначення основних проблем країни, але оскільки воно не включає війну, питання ставилось так: «На Вашу думку, які дві проблеми є зараз найсерйознішими для України, за винятком війни?». На думку 43% українців, корупція — найсерйозніша проблема для країни. На другому місці — зростання цін на товари і тарифи на житлово-комунальні послуги (33%), на третьому місці — проблеми в економіці (23%) та міжнародній політиці (21%).

Проблеми пов’язані з житлом актуальні передусім для ВПО: 17% внутрішньо переміщених осіб вказали це як одну з головних проблем, порівняно з лише 2,4% серед решти населення.

Злочинність, як одна з найсерйозніших проблем в Україні за винятком війни, була згадана лише 5% респондентів, що свідчить про її нижчий пріоритет у загальній структурі суспільних тривог.

Головною причиною поширення злочинності в Україні, на думку 65% українців, є війна.

Кожний другий вважає, що поширенню злочинності в країні сприяють такі чинники, як: корупція, погіршення економічної ситуації, вживання наркотиків та алкоголю серед населення, - прикметно, що стурбованість двома останніми проблемами є однаковою, хоча поширеність наркоманії є значно меншою, ніж поширеність зловживання алкоголем.

Крім того, кожний третій називає такі причини- відчуття соціальної несправедливості, незначне покарання за скоєні злочини, безконтрольне носіння зброї, кожний четвертий – тимчасова окупація територій.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) частіше вказують на війну як головну причину (70% проти 65% серед не ВПО) та тимчасову окупацію територій (34% проти 23%). Це свідчить про те, що досвід безпосереднього впливу війни підвищує розуміння впливу цих факторів на злочинність.

Війна сприяє озброєнню населення. Так 8% населення мають у домогосподарстві вогнепальну або пневматичну зброю – втім, реальна частка може бути вищою, адже люди не схильні зізнаватись у володінні незареєстрованою зброєю.

Серед тих, хто має зброю в особистому користуванні (4%), найчастіше мають пістолет (33%) та дробовик (27%). Основна причина володіння зброєю — самозахист (48%), далі йде полювання (32%) та служба у військових/правоохоронних структурах або стрільба по мішенях (19%).

Найвища частка особистого володіння вогнепальною або пневматичною зброєю (кожен десятий) зафіксована у Херсонській, Сумській та Миколаївській областях – як ми побачимо далі, в цих областях рівень злочинності вищий за середній, що відповідає підвищеному бажанню самозахисту.

Лише 39% українців тривожить вплив організованих злочинних угруповань – відносно невисока частка ймовірно пояснюється тим, що невелика частка населення стикалась з ОЗУ, а також поширеністю інших критичних проблем під час воєнного стану.

Жінки та люди старше 55 років почуваються найбільш вразливими до безпекових ризиків, зокрема, вони почуваються найменш безпечно, як під час прогулянки при настанні темряви, так і на пішохідних переходах чи зупинках громадського транспорту, демонструють найвище відчуття ризику пограбувань свого житла та найвищу тривожність щодо впливу організованих злочинних угруповань. Водночас підвищена тривожність спонукає їх до підвищеної обережності, що має помітний ефект:

- Потерпілими від більшості злочинів частіше стають чоловіки, які демонструють значно вищий рівень ризикованої поведінки, ніж жінки. Жінки частіше стають потерпілими від домашнього насильства і сексуальних злочинів;

- Потерпілими від більшості злочинів частіше стають люди молодше 55 років, які знову ж таки демонструють вищий рівень ризикованої поведінки, ніж старші люди. Старші люди частіше стають потерпілими від крадіжок з проникненням як в дім, так і в приміщення поза межами дому (гараж, сарай тощо). Це може пояснюватись тим, що злочинці вважають старших людей менш небезпечними для себе, або бідністю (старші люди є найбіднішою віковою групою), що заважає людям вжити достатніх заходів безпеки таких, як сучасні замки, сигналізація тощо.

2. ОСНОВНІ ТИПИ ЗЛОЧИНІВ, З ЯКИМИ СТИКАЮТЬСЯ ТА ПОШИРЕНІСТЬ ЗЛОЧИННОСТІ ЗА РЕГІОНАМИ

Найбільш поширеними є побутові та цифрові злочини, які пов’язані із щоденним життям: хуліганство (14,1% населення стали потерпілими за останні 12 місяців), обман при купівлі товарів чи послуг в тому числі покупок в Інтернет (12,7%), корупція (5,1%), шахрайство (4,9%), онлайн-крадіжки з банківського рахунку (3,7%), крадіжка речей з автомобіля (2,1%), а також насильницькі злочини, зокрема домашнє насильство (3,1%), загроза нападу/насильству (2,5%), напад/насильство (2,1%), злочини сексуального характеру (1,9%). Слід зазначити, що реальна поширеність домашнього насильства та злочинів сексуального характеру може бути вищою через стигматизацію потерпілих від цих злочинів.

Рівень злочинності в Україні має яскраво виражену регіональну специфіку. Найбільш проблемні області — Харківська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Херсонська, Сумська області та місто Київ, які демонструють високі показники щодо більшості видів злочинів. Ймовірно це пояснюється близькістю до фронту, а також відносно нижчою, ніж в інших областях, часткою населення сіл (де відбувається найменше злочинів – за винятком підконтрольної частини Херсонської області, де 51% населення проживають в селах) та вищою часткою населення великих міст (де відбувається найбільше злочинів – за винятком підконтрольної частини Херсонської області та Сумської області, де лише кожен четвертий проживає в містах з населенням понад 100 000 мешканців).

Водночас західні регіони мають найнижчі зафіксовані показники злочинності, що ймовірно пояснюється як найбільшою дистанційованістю від фронту, так і набільшою часткою мешканців сіл.

3. СТАВЛЕННЯ ДО ОРГАНІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

В опитуванні вимірювалася довіра до судів, НАБУ, Прокурорати, САП, ДБР та Національної поліції. Загальний рівень довіри до всіх інституцій на низькому рівні.

Найвищий рівень довіри серед опитаних продемонструвала Національна поліція — 44% респондентів оцінили довіру до неї на рівні 6–10 балів за 10-бальною шкалою. Далі йдуть Державне бюро розслідувань (31%) та Прокуратура (29%).

Найнижчі показники довіри зафіксовано щодо САП (27%), судів (28%) та НАБУ (28%). Водночас слід враховувати, що опитування проводилося навесні 2025 року. Станом на дату презентації звіту рівень довіри населення до антикорупційних органів, ймовірно, є вищим з огляду на події та результати, що відбулися з літа 2025 року.

Водночас довіра до правоохоронних органів суттєво зросла з 2018 року. Це могло статись як внаслідок схвалення реформ, так і внаслідок підвищення соціальної солідарності та мобілізації довкола влади в період повномасштабного вторгнення рф (про що зазначалось вище - оскільки в 2022-25 підвищилась довіра до всіх державних інституцій).

Так у 2025 довіра до поліції зросла з 26% у 2018 році до 44%, до прокуратури – з 19% до 29%, до судів – з 17% до 28%.

4. ОЦІНКА ЗМІН, ЗДІЙСНЕНИХ ОРГАНАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

Найвищі оцінки населення отримали реформи у сфері створення патрульної поліції та впровадження системи автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху — відповідно 48% і 56% респондентів вважають ці зміни дуже успішними. Позитивно сприймаються також заходи, спрямовані на протидію булінгу (38%) та боротьбу з кіберзлочинністю (39%).

Водночас у таких сферах, як діяльність органів прокуратури, пенітенціарна система, протидія організованій злочинності, ювенальна юстиція та реалізація інституту кримінальних проступків, відчутність реформ для громадян залишається обмеженою. Це може свідчити про недостатній рівень інформування населення щодо проведених змін або про те, що результати реформ ще не мають суттєвого впливу на повсякденне життя громадян.

Про дослідження

В межах дослідження було опитано 14347 респондентів від 16 років і старше – приблизно по 600 інтерв’ю в 22 областях та м. Києві, що забезпечує граничну теоретичну похибку в 4% для кожної адміністративної одиниці та в 0,8% для підконтрольної території України в цілому. Опитування проводилось в березні-травні 2025 року. У період з вересня 2025 по жовтень 2025 року було проведено шість фокус-групових досліджень у шести регіонах держави.

12135 інтерв’ю були проведені методом особистого інтерв’ю вдома у респондента – це найкращий метод для такого опитування через тривалість інтерв’ю в 40-50 хвилин, а також чутливість питань. Через безпекову ситуацію, яка унеможливлювала особисте опитування, у Сумській та Херсонській областях опитування було проведено лише методом телефонного інтерв’ю, а у Запорізькій, Миколаївській та Харківській областях – у змішаному форматі.

Для особистих інтерв’ю була використана багатоступенева стратифікаційна вибірка з маршрутним відбором респондентів методом останнього дня народження.

Для телефонних інтерв’ю опитування проводилося методом дзвінків на мобільні номери, де генерація номеру відбувалася випадковим чином (RDD).

Отримані дані були зважені за статтю та віком, а також за типом населеного пункту всередині кожної області згідно з останніми наявними даними Держстату станом на 1 січня 2022 року). Для аналізу на рівні всієї країни дані були зважені пропорційно населенню областей та типів населених пунктів, де респонденти проживали до 24.02.22 (для корекції внутрішньої міграції), а також за статтю та віком згідно з даними Держстату на 1.01.22.

Кількісне дослідження було доповнене 6 фокус-груповими дискусіями, проведеними у період з вересня 2025 по жовтень 2025.

Посилання на завантаження звіту

•   Завантажити звіт в форматі .pdf